У 1978 році гурт "Тріо Маренич" вперше з'явився на екранах телевізорів України і швидко завоював популярність спочатку в межах країни, а потім і в усьому Радянському Союзі.
В репертуарі групи залишилися лише україномовні пісні, такі як "Сиджу я край віконечка", "Посилала мене мати", "Ой, у гаю при Дунаю", "Несе Галя воду", Ой, у гаю при Дунаю, "Тиша навкруги", "Чом ти не прийшов?" та інші.
У 1979 році фірма "Мелодія" випустила їхню першу платівку, а Укртелефільм створив телеверсію цього альбому.
Спад популярності групи та її зникнення з теле- та радіоефіру пояснюють суперечками між учасниками гурту та представниками Міністерства культури УРСР. Хвороба Антоніни Маренич не дозволила їй співати на великих концертах, і влада пропонувала виступити "під фанеру" на московській Олімпіаді та на заходах з нагоди Дня працівників сільського господарства, що викликало відмову артистів. Також виникли розбіжності у забороні виступати на стадіонах, виконувати радянські патріотичні пісні та спробах виконати пісні січових стрільців. Гурту було заборонено виступати за межами Волинської області.
У початку 1990-х років артисти вирушили в гастрольний тур до США та Канади (вже не будучи частинами Волинської філармонії). Про "Тріо Маренич" практично не було чути аж до 1994 року, коли гурт влаштував великий концерт у київському палаці "Україна".
З того часу гурт випустив кілька альбомів і розпався наприкінці 2004 року.
Валерій Маренич час від часу виступає сольно, випустивши альбоми "Пісні Волинських авторів" і "Ген, на узліссі хрест мовчить…". Антоніна також регулярно виступає сама, залучаючи до своєї концертної діяльності сестру Світлану, яка наразі проживає в Італії.
8 лютого 2003 року всі три учасники гурту отримали звання "Народний артист України".
Написати коментар